Гештальт підхід сприяє встановленню справжнього контакту між людьми, розвитку творчого пристосування кожної унікальної людини до навколишнього середовища. Гештальттерапія займається питаннями людського існування, ставлення одного індивіда до іншого, контактування з іншими, радощами і стражданнями в якості переживань феноменів буття. Розглядаються питання відчаю, почуття порожнечі, жахів, смерті, приреченості.

Він впливає не тільки на прояснення причин наших труднощів, а й на дослідження нових шляхів їх вирішення.

І завдяки цьому людина не просто відповідає на запитання: «Чому це в мене так відбувається?», а віддає перевагу мобілізуючому питанню: «Як я можу це змінити?» Саме це питання стає одним із головних у сучасній педагогіці й шкільній практиці. Адже наш час є добою компетентнісного навчання, тобто не просто передачі учням знань, вироблення умінь і навичок, але й формування основних компетентностей, які допоможуть їм стати успішними в подальшому. Тому проблема, як змінити своє життя, застосовуючи набуті знання та вміння, є надзвичайно актуальною. Крім того, творчість і активність особистості вважаються нині одним з найцінніших її якостей, які допоможе сформувати впровадження внавчальний процес методик з гештальт - напрямку. Це допомагає педагогам і учням не лише здобути новий, унікальний досвід, а й розкрити свій потенціал, працювати в атмосфері зацікавленості й співтворчості, краще зрозуміти одне одного. У взаємодії народжується творче пристосування Я до єдиного цілого світу, контакт зі світом. Якщо вибір здійснюється в залежності від обставин, суджень інших людей, то особистість пристосовується, а не творить власну стратегію взаємодії. Критерієм творчої взаємодії з оточенням є здатність асимілювати новий досвід контакту, здатність до вибору адекватного способу комунікації В гештальт-теорії розглядаються причини і способи організації та переривання контакту між особистістю і оточенням, аналізується пошук адекватного способу взаємодії. Практика в гештальт-підході фокусується на зміні ставлень особистості до своїх почуттів, свого бачення проблеми, можливості змін цих ставлень, побудова нового досвіду, який асимілюється в життєвий досвід. Завдання твчителя саме в організації такого нового досвіду, в підтримці процесу контактування особистості з середовищем, частиною якого є сам вчитель. Особистість переживає зміни в своєму новому досвіді. Переживання цих змін становиться актуальним в переживанні своєї тотожності, що є основою соціалізації. В момент, коли особистість змінює свою тотожність і відчуває дискомфорт, відбувається певне зростання, осмислення цих змін. Саме в момент зустрічі з перепонами у вирішенні проблем відбувається зміна ставлень до ситуації, зміна самототожності. Вміння регулювати свій життєвий шлях стає основою формування соціалізації. Програвання різних способів контактування: маніпулювання, пристосування до інших, взаємини "бути на рівних" допомагає особистості проявляти гнучкість у виборі стратегії поведінки Виходячи з визначення меж Я-ідентичності в гештальт парадигмі, можна говорити про внутрішні і зовнішні границі, їх розмитість і можливості проникнення крізь них. Функціями особистісних границь є можливість встановлювати і підтримувати контакт. Ідея гештальтат-теорії про контакт особистості зі світом і функціонування границь Я, дає основу для розуміння ролі духовності в становленні особистості.

Разом із тим, підвищується якість навчання, учні краще засвоюють новий матеріал, досягають більш високих результатів, стають активнішими, долають власні комплекси, внутрішні бар'єри. В учнів підвищується мотивація до навчання та здобуття знань, знижується рівень шкільної тривожності. На уроках української мови та літератури застосовуються гештальт- вправи, які дають змогу розвивати креативність особистості. Такі вправи доцільно використовувати на різних етапах уроку - від мотивації навчальної діяльності та актуалізації опорних знань, до закріплення вивченого й підсумку заняття. Варто при цьому зазначити, що, застосовуючи вищезгаданий підхід, можна умовно виділити й інші, експериментальні етапи, зокрема «активізація ресурсів особистості», «розкриття творчої активності», «засвоєння нових знань і самовираження», «релаксація» тощо. Зрозуміло, що гештальт-вправи можуть модифікуватися, адаптуватися до теми й змісту уроку. На одному занятті можна найбільш ефективно застосувати 2-3 вправи, щоб досягти мети уроку і, разом із тим, не перевантажити учнів. Щоб вивести учнів зі стану збудження після проективної гри та підготувати до сприймання і запису домашнього завдання учитель наголошує на важливому морально-етичному значенні проведеної дискусії, її виховному характері, організовує роботу за картками, що містять слова моральної тематики, й пропонує учням підібрати слова- поняття, які можна віднести до характеристики різних персонажів. Завершити думку з приводу досліджуваної проблеми хочеться цитатою дитячого психолога Ірини Млодік: "Прийняття терапевтом самого себе відкриває дитині двері у світ, де все можливо. А прийняття самої дитини терапевтом чи значимим дорослим дає їй можливість оволодіти тим, що і так належить дитині по праву - її світом, і все це відкриває необмежені можливості бути такою, якою вона хоче бути". Саме таким, «значимим», дорослим є для дитини вчитель, тому його активна позиція, прийняття себе, самовдосконалення, порозуміння й співтворчість допоможуть учневі потрапити в чарівний світ, де можливо розвиватися, стати успішним, досягти гармонії, бути таким, «яким він хоче бути».

Вивчаючи «Притчу про блудного сина»,ми говоримо про те, що блудним називаємо молодшого сина, який, розтративши майно, яке дістав від батька у спадок, після поневірянь, вирішує повернутися додому, аби стати для рідного батька наймитом. При цьому слід зазначити, що в поведінці молодшого сина є такі моменти, які можуть стати прикладом для сучасної молоді. Зокрема, молодий чоловік, будучи у відчаї, а про це нам говорять ті факти, що він пас свиней і їв з ними(а це було неприпустимо низько для євреїв), перебуваючи на межі божевілля, не наклав на себе руки, не впав у відчай, а знайшов вирішення проблеми. На уроці можна створити ситуацію, в якій учні подивилися б на проблему з іншого боку і зробили висновки про те, якого із синів треба було б назвати блудним. Скористаємося для цього методом «Шість капелюхів мислення». Розділимо клас на 6 команд, кожна з яких отримає своє завдання, виконання якого дасть змогу розкрити проблемне завдання. Команди обирають собі капелюхи (це можуть бути стрічки, смужки кольорового паперу) Завдання для команди, що обрала білий колір – розповісти про поведінку старшого сина після повернення молодшого брата(можна зачитати уривок з притчі). Завдання для команди, що обрала жовтий капелюх – вказати позитивні риси характеру старшого сина; чорний колір – дослідити, чи у всьому мав рацію старший син і вказати негативні прояви в його поведінці; червоний колір - уявіть, що ви – старший син. Які почуття вас охоплюють, коли ви дізнаєтесь, що повернувся молодший брат, який принизив честь батька, забравши в нього частину майна, а батько, замість того, щоб його прогнати, влаштовує бенкет; зелений – вкажіть можливі варіанти поведінки старшого сина; синій – підводить підсумки про те, якого із братів варто назвати блудним: того, який зробив помилку, зрозумів її і вирішив почати все спочатку чи того, який відчуває заздрість і незадоволення від того, що повернувся молодший брат. Працюючи, учні мають змогу, використовуючи власний життєвий досвід, маючи деякі приклади із життя, дійти висновку, що кожна людина має право на помилку, але передусім вона повинна завжди залишатися людиною. Чого ми не можемо сказати про старшого сина.

Засоби гештальт-підходу спрямовані на самоактуалізацію особистості, на творче пристосування до контактування зі світом, що допомагає їй усвідомити значення минулого досвіду, реалії сьогодення і побудувати плани на майбутнє. У сукупності з іншими методами це може надати можливість вивільнень у особистості інформації, яка стосується певного архетипу. В системі цих засобів задіяні образи, символи і знаки, які допомагають особистісному пошуку, глибокого пізнання себе. Перший крок в цьому — актуалізація проблеми особистості і умов, в яких вона проявляється. Другий крок — визначення можливостей різних варіанті змін в умовах прояву цієї проблеми. Останнім кроком стає розробка стратегії зміни обставин, в яких проявляється проблема і власних дій вирішення проблеми. Щоб підтримувати внутрішню гармонію особистості, яка стає основою її духовності, необхідно знаходити певну рівновагу і в діяльності особистості. Це досягається завдяки умінню оцінювати і компенсувати відмінності (навіть ледь примітні) життєвих ситуаціях, стосунках з іншими. Усвідомлення цих відмінностей і керованість ставлення! до них дає можливість особистісного розвитку знаходження життєвих смислів, бути реальним.